Ігор Кузін: Більшість українців не має імунітету проти гепатиту А

Заступник міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін в інтерв’ю РБК-Україна про причини спалаху гепатиту А у Вінниці, чи є ще загроза від “ковіду” та які вакцинації зараз потрібно усім пройти.

Після трьох років Україна, як і весь світ, змогли побороти пандемію COVID-19. Цей вірус продовжує циркулювати, проте внаслідок власних мутацій та масової вакцинації вже не є настільки небезпечним для населення.

Цієї осені Україна стикнулась з іншим спалахом – гепатиту А, який почав поширення у Вінниці. Наскільки небезпечна ця хвороба, як від неї уберегтись і чи є зараз загрози від інших вірусних захворювань з огляду на війну та можливі блекаути – в інтерв’ю РБК-Україна розповів Головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

– На тлі останніх новин про вірус гепатиту А хотіла би поговорити про цей спалах. Чи можете ви пояснити причини його поширення?

– Вірусний гепатит А – це гостре інфекційне захворювання, яке передається контактно-побутовим, але зазвичай фекально-оральним шляхом. Тобто це хвороба “не митих рук”. Це означає, що та людина, яка проконтактувала з хворим або з носієм і потім вживала їжу або питну воду, не помивши руки, має ризик інфікуватися.

Вірус доволі швидко поширюється, тому що кількість людей, яка має імунітет, доволі невелика. Тому що для того, щоб мати імунітет, треба або перехворіти, або вакцинуватися. Вакцинація проти вірусного гепатиту А не входить до Національного календаря профілактичних щеплень. Таким чином, в нас більша частина українців, яка не хворіла на хворобу Боткіна або на вірусний гепатит А, не має імунітету. Тому саме цей вірус доволі часто викликає такі масові та швидкі спалахи. Спалах у Вінниці – один із них.

Якщо подивитися по ще таких певних додаткових характеристиках вірусного гепатиту А, то зазвичай його максимальна інтенсивність припадає саме на осінньо-зимовий період. Тому що бактерії в цей час уже не так швидко розмножуються в питній воді, а віруси продовжують розмножуватися.

І друга причина і особливість полягає в тому, що в Україні доволі часто спостерігаються спалахи цього вірусу, менші за масштабом, ніж спалах у Вінниці. Але вони характерні для сільських територій. Там, де після підтоплення або після виходу з русла річок відбувається підтоплення саме вигрібних ям, і виникає спалах вірусного гепатиту А.

Ми дуже хвилювалися стосовно саме цієї інфекційної хвороби після теракту на Каховській ГЕС. Бо ми розуміли, що велика кількість як населених пунктів, так і стан водопровідно-каналізаційної мережі після такого теракту є незадовільний, і існують ризики того, що такі спалахи можуть відбуватися. Саме тоді ми ще замовили додаткову кількість вакцин проти вірусного гепатиту А для країни. І завдяки підтримці Всесвітньої організації охорони здоров’я та офісу ЮНІСЕФ, Україна отримала 13 тисяч доз вакцини: 10 тисяч для дорослих і 3 тисячі для вакцинації дітей.

Цю вакцину в переважній більшості ми планували передати для вакцинації військових, а вакцину для дітей залишити на території Херсонської області, з огляду на те, що певна частина дітей будуть повертатися на ці території, які були затоплені.

Спалах у Вінниці змусив нас перерозподілити вакцини, і близько 1060 доз для вакцинації дорослих і 1100 доз вакцинації дітей було спрямовано до Вінницької області якраз для того, щоб загасити цей спалах.

– А чому осередком стала Вінниччина?

– Дуже важко сказати. Спалахи, дійсно, не вибирають область чи якийсь певний населений пункт, і під час проведення епідеміологічного розслідування ми ще досі з’ясовуємо можливий спільний єдиний шлях передачі. Опрацьовується декілька різних варіантів.

Я почну з того, що зазвичай така кількість (хворих, – ред.) говорить про те, що, цілком ймовірно, причиною могла стати питна вода. Другою причиною епідеміологи можуть назвати харчові продукти. Бо більшість людей, які захворіли, говорили про те, що вони користувалися місцевим ринком: купували там овочі, фрукти, молокопродукти.

Ми маємо декілька випадків захворювання саме на виробництві, мова йде про кондитерські фабрики і молокозавод. Тому зараз відпрацьовуються паралельно всі сценарії, і ми вже перейшли від тестування об’єктів навколишнього середовища до тестування людей.

Імунітет тримається доволі довго після перенесеної хвороби, тому протестувавши людей, ми зможемо вийти на те, яка саме людина могла перенести таку хворобу та інфікувати іншу. Сподіваємось, що ми зможемо знайти все ж таки спільне джерело інфікування, але поки що пропрацьовуються всі можливі варіанти і всі можливі сценарії.

– Зараз є поширення гепатиту А в інших регіонах? Були дані про Івано-Франківщину.

– Як я вже казав, є певна сезонність, і в осінньо-зимовий період кількість випадків вірусного гепатиту А зростає. Починаючи орієнтовно з вересня ми кожного року фіксуємо підвищення рівня захворюваності. Ми реєстрували такі підвищені рівні захворюваності на території Харківської області, на території Закарпатської області, а також на території Івано-Франківської області. Але для того, щоб оголосити це якоюсь епідемією або спалахом національного масштабу, випадки мають відповідати певним критеріям.

Тобто ці випадки мають бути пов’язані всі між собою, і вони мають відбутися майже одночасно – тоді ми можемо говорити про надзвичайну ситуацію загальнонаціонального характеру. На щастя, випадки, які були зафіксовані в Івано-франківській області – це випадки, які локалізовані в одному населеному пункті. Це трапилось майже в одній родині, і це, по суті, наслідок порушень правил саме гігієни в побуті. Ці випадки не пов’язані з вінницьким спалахом, тому ми не вважаємо, що це є продовженням цього спалаху на території іншої області.

– Чи правильно я розумію, що зараз коректно говорити саме про спалах. Про епідемію ми поки не можемо говорити. Правильно?

– Абсолютно. Якщо подивитися по класифікації, то, дійсно, це є спалах. Водночас в залежності від того, яка кількість постраждалих осіб, приймається рішення про оголошення надзвичайної ситуації. І якщо подивитися саме на вінницьку історію, то там спочатку була оголошена надзвичайна ситуація локального рівня. Потім, коли кількість постраждалих осіб перевищила 100, то вже тоді цій надзвичайній ситуації було присвоєно статус обласного рівня. Тому зараз це надзвичайна ситуація медико-біологічного характеру обласного рівня. Але, по суті, це є дійсно спалах, про епідемію ми зараз не говоримо.

– Наскільки я розумію, найнадійніший спосіб запобігти інфікуванню вірусом гепатиту А – це саме вакцинація, крім певних побутових правил, про які я зараз ще вас хочу розпитати. Але в тому, що стосується вакцинації – як я розумію, в нас є високоефективна вакцина, так? Які поради щодо вакцинації проти гепатиту А – кому можна, кому не можна, коли починати?

– Вакцина проти вірусного гепатиту А – це вакцина, яка не входить до національного календаря щеплень. Тобто вона є добровільна. Вона формує доволі тривалий імунітет – це пожиттєвий імунітет, який тримається все життя. Людина, яка отримала повний курс вакцинації проти вірусного гепатиту А, не захворіє на вірусний гепатит А.

Вакцина рекомендована мешканцям тих територій, де виникають такі випадки. Мова йде в переважній більшості про сільські населені пункти, про ті населені пункти, які розташовані в безпосередній близькості до річок, які можуть виходити за свої межі або викликати підтоплення. Для мешканців таких населених пунктів вакцина проти вірусного гепатиту А є рекомендована.

Стосовно того, яким чином ми проводимо вакцинацію. Вакцинація є двократною, тобто людина має отримати дві дози вакцини, і лише після того формується повноцінний імунітет вже на все життя. Вакцина розділяється на дорослу і на дитячу, але двократність залишається як для дітей, так і для дорослих.

Є так звана екстрена профілактика. Це тоді, коли вакцина застосовується для тих людей, які вже проконтактували з вірусним гепатитом А. До прикладу, це коло близьких контактів або члени однієї сім’ї. Для таких людей може бути застосована вакцина, яка дозволяє не захворіти або у випадку захворювання перенести його в легкий спосіб. Така вакцина має бути застосована впродовж не більш ніж два тижні після контакту.

Тобто, по-перше, вакцину рекомендовано застосовувати на тих територіях, які реєструють такі спалахи. По-друге, для постконтактної профілактики рекомендовано вкладатися в цей двотижневий термін. І також рекомендується, щоби вакцинацію пройшли працівники високоризикованих категорій професій, такі як, наприклад, медичні працівники, що надають медичну допомогу в інфекційних стаціонарах. Вони приймають таких хворих і, звісно, що в них є певний ризик інфікуватися. Як і у працівників екстреної медичної служби.

– Припустимо, я не медичний працівник, мешкаючи в Києві, хотіла б зробити собі вакцинацію проти вірусу гепатиту А. Які мої дії? Що я можу зробити?

– Є декілька шляхів. Перший, напевно, і найбільш затребуваний – можна звернутися до приватного закладу охорони здоров’я. Зазвичай вони мають певну кількість вакцини проти вірусного гепатиту А в своїх резервах, і там же на місці може бути надана послуга з вакцинації.

Ще один варіант – можна придбати вакцину в аптечній мережі і вакцинуватися у свого сімейного лікаря. Але є певна особливість, яка полягає в тому, що для того, щоб транспортувати вакцину від аптеки до свого сімейного лікаря, треба використовувати сумку з холодовими елементами, оскільки кожна вакцина – це термочутливий фармацевтичний продукт.

І третій сценарій – це вакцинація в екстрених випадках, як, наприклад, зараз проходить у місті Вінниця. Це робота мобільних бригад, вони мають певний запас вакцини, вони виїжджають або в осередок захворювання, або в сімейне вогнище, і там вакцинують контактних вже на місці після того, як лікар провів відповідний медичний огляд. Або на рівні закладу охорони здоров’я, якщо мова йде про вакцинацію саме медичних працівників.

– А яка у нас зараз загалом ситуація, тобто яка кількість захворювань на вірус гепатиту А і чи є летальні випадки?

– Летальних, на щастя, немає, тому що зазвичай вірусний гепатит А протікає або в легкій, або в середній формі важкості. Дуже рідко зустрічаються важкі форми, і летальних випадків не було зафіксовано. Якщо подивитися на статистику за вересень, то було зареєстровано в середньому десь трішки більше ніж 80 випадків. Якщо подивитися в розрізі регіонів, то в нас є певна кількість регіонів, яка постійно реєструє таку кількість випадків. Це Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області. В Закарпатській області було трішки більше 40 випадків, на рівні міста Дніпро було зафіксовано трішки більше 10 десяти випадків і місто Київ також зафіксувало біля 8 випадків.

– Але найбільше випадків було зареєстровано саме у Вінницькій області, я правильно зрозуміла вас?

– Вінницькі випадки вже входять в статистику жовтня. Те, що я озвучив, це статистика вересня. Тобто зараз за підсумками статистики, яка буде отримана вже наприкінці жовтня, дійсно, ми будемо фіксувати, що найбільшу кількість випадків було зафіксовано на території міста Вінниця.

– Що стосується побутових правил, як запобігти інфікуванню – дайте поради?

– Найперше для того, щоб убезпечити себе, треба щонайменше звернути увагу на якість питної води. В умовах спалаху ми радимо універсально використовувати лише кип’ячену воду або бутильовану воду. Тому що до того моменту, як спалах ліквідовано, краще застосовувати, скажемо так, понаднормові заходи безпеки. Тому використання кип’яченої або бутильованої води є обов’язковим.

Друге – з огляду на те, що гепатит А передається через харчові продукти, не рекомендується використовувати продукти або взагалі користуватися ринками, які не мають для цього відповідного обладнання або приміщень. Тобто стихійні або несанкціоновані ринки перебувають під забороною.

Те, що стосується поведінки в побуті – то дуже важлива після того, як людина заходить з вулиці і збирається приймати їжу, обов’язкова обробка рук. Руки треба помити з милом і ще краще – дезінфікувати. І також якщо у вас або у членів вашої родини з’являються хоча би перші симптоми інфекційного захворювання, які можуть бути викликані, наприклад, вірусами, бактеріями, то треба застосувати додаткові заходи. Тобто принаймні розділити той посуд, яким користуються в побуті. Проводити дезінфекцію такого посуду або його оброблення кип’ятком.

Якщо використовуються фрукти або овочі, які куплені або які зібрані з власної ділянки, то перед вживанням рекомендується їх обробляти кип’ятком для того, щоб “убити” потенційні віруси чи бактерії, які можуть бути на поверхні. Ці мінімальні рекомендації можуть попередити майже 99% відсотків усіх захворювань, які призводять до інфекцій саме в шлунково-кишковому тракті.

– Чи залишаються якісь наслідки цього захворювання для людей після одужання?

– Найперше обмеження буде стосуватися обмежень по донорству. Людина, яка перехворіла на вірусний гепатит А, щонайменше один рік не може бути долучена до донорства, бо це гостра інфекційна хвороба.

Друге обмеження полягає в тому, що будь-який гепатит – це ураження печінки. І зважаючи на це, після перенесеного захворювання людина протягом декількох років вимушена дотримуватися спеціального дієтичного режиму, адже функція печінки відновлюється доволі повільно.

Тому оці, по суті, два обмеження залишаються певний проміжок часу, але людина рано чи пізно повертається вже до нормального режиму харчування.

– Яка в нас зараз ситуація з захворюваністю на COVID-19?

– Щодо захворюваності на COVID-19, як ми і прогнозували, починаючи з вересня ми поступово реєструємо збільшення випадків захворювання як на гострі респіраторні вірусні інфекції, так і на випадки “ковіду”.

Стосовно регіонального розподілу, тут доволі важко виокремити якісь певні регіони, але як і раніше, ми фіксуємо більшу кількість випадків в містах, що мають більш щільне населення. Це місто Київ, Львів та інші, які за чисельністю населення наближаються до мільйона або перевищують мільйон.

Стосовно тяжкості перебігу. Зараз територією України циркулює понад 13 штамів “ковіду”, тобто вірусу SARS-CoV-2. Це різні штами, але це все відхилення штаму “Омікрон”, до якого ми звикли. Є певні особливості, напевно, в кожному штамі, але за клінічними симптомами це або середній, або легкий перебіг захворювання. У людей, які мають повний курс вакцинації, звісно, що перебіг буде більш легкий. Випадки з госпіталізацією або смертельні випадки у нас, на жаль, припадають саме на вікову групу старше 60 років або серед тих людей, які мають супутні захворювання.

– Ви сказали про 13 штамів, для мене це була така новина, тому що я чула, що зараз у світі найбільше говорять (крім “Омікрону”) про “Еріс” і про “Піролу”. Наскільки я розумію, “Еріс” вже у нас в Україні зафіксований. А “Пірола” – чи зафіксований вже цей штам?

– Так, “Пірола” у нас була зареєстрована на території Рівненської області, у молодої людини. Річ у тому, що система епідеміологічного нагляду в країні побудована таким чином, що від майже кожної області ми отримуємо щотижня певний набір зразків від пацієнтів, які захворіли на будь-які гострі респіраторні вірусні інфекції. Проводиться їх секвенування, тобто прочитування та розкладання геному, і ми ідентифікуємо, який це конкретно штам.

Така робота не була зупинена після початку війни, і це дає нам можливість прогнозувати розвиток ситуації. Якраз от на цьому тижні (розмова відбулася 7 листопада, – ред.) було зафіксовано вперше появу вірусу “Пірола” на території України. Але і штам “Пірола”, “Еріс” та всі інші – це все відхилення від базової лінії “Омікрона”.

І всі ці штами мають певні загальні характеристики. Вони зводяться до того, що кожна нова мутація буде призводити до того, що вірус ще швидше буде передаватися від людини до людини, йому ще більше вдається ховатись від імунної відповіді і все більше людей, які пройшли навіть повний курс вакцинації мають ризик захворіти, але все одно в них зберігається захисна дія вакцини. Тобто люди, які мають повний курс вакцинації, все одно переносять інфекцію або в легкій формі, або не хворіють взагалі.

Тому всі ці відхилення, варіації та субваріанти мають загальну характеристику, яку я вже озвучив. І вони постійно і поступово замінюють одна іншу як на території Європи, так і на території України.

– Запитаю на своєму прикладі. Я зробила вакцинацію чотирма дозами, остання була рік тому. Чи зберігається в мене ще захист проти тих штамів, які циркулюють сьогодні? І чи потрібно мені далі зараз, наприклад, п’ята, шоста доза і тому подібне?

– Якщо у вас немає супутніх захворювань, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, неврологічних розладів, то тоді більше не потрібно робити щеплення. Разом з тим не заборонено продовжувати вакцинацію. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, базовий курс вакцинації, який складається з двох щеплень – перше щеплення, потім друге, і два бустери – це повний курс щеплення, якого вистачає для здорової людини для того, щоб мати достатній рівень імунітету проти будь-яких штамів “Омікрона”, які циркулюють зараз або які будуть з’являтися через деякий час.

Але ті люди, які мають важкі супутні захворювання, які мають вік понад 60 років, які пройшли трансплантацію, які мають інші захворювання, мають набагато більший ризик захворіти або перенести захворювання на коронавірусну інфекцію в більш важкій формі. Тому для них рекомендовано продовжувати таку вакцинацію і робити п’ятий по рахунку курс щеплення, тобто третій бустер. Для таких людей рекомендовано продовжувати це. Для здорової людини на цьому можна зупинитися.

– А який станом на зараз у нас рівень смертності від COVID?

– На період завершення спалаху ми фіксували, що смертність у нас в середньому була на рівні 2%. І 2% – це середньоєвропейський рівень, тому Україна тут не є ні “лідером”, ні “аутсайдером”. По суті, навіть розвинені країни показували такі рівні. Це було пов’язано з тим, що люди доволі часто надто пізно звертаються за наданням медичної допомоги. І коли вже людина госпіталізується, іноді доволі важко забезпечити повноцінне проведення навіть реанімаційних заходів. Тому сумарно ми виходили на цей показник у 2%.

Зараз він трохи менший. Тому що, по-перше, ми не спостерігаємо такого різноманіття різних штамів. По суті, ми можемо сказати, що цей штам “Омікрон” – це єдиний штам, який циркулює зараз як світом, так і Європою. Він має трохи менші показники летальності, смертності. Тому сподіваємося, що вони будуть все меншими і меншими.

– Буквально на днях прочитала, що місцеве ЗМІ у Запоріжжі опублікували інформацію про те, що начебто там іде зростання захворюваності на COVID-19, і що нібито місцеві лікарі припускають відновлення карантинних обмежень. Чи розглядається взагалі відновлення карантинних обмежень в Запоріжжі чи в інших регіонах країни?

– Якщо подивитися по таких загальних нормах, то карантин під час зимового періоду є цілком можливим. І в багатьох регіонах він застосовувався як у “доковідний” період, так і, скоріш за все, буде застосовуватися навіть і зараз.

Про що йде мова? Починаючи з кінця вересня та початку жовтня, Україна стикається з підвищеним рівнем захворюваності як на грип, так і на інші гострі респіраторні вірусні інфекції. Є пораховані певні так звані епідемічні пороги – тобто рівні захворюваності, коли ми можемо сказати, що вже в цій області відбувається доволі суттєвий спалах. Тобто все більше і більше дітей залучається в цей процес, все більше дорослих починає хворіти. Тому для таких регіонів, якщо там є перевищення епідемічного порогу, застосовуються локальні протиепідемічні заходи.

Зазвичай, якщо ви пам’ятаєте, то ці локальні протиепідемічні заходи зводилися до закриття шкіл. Школи відправляли учнів на так званий карантин впродовж двох тижнів і потім вони поверталися до навчання. Це дозволяло зменшити саме рівень інфікування підлітків, дітей, під час піку захворюваності – знизити поширення вірусу у колективах.

Після того, як коронавірусну інфекцію було прибрано з груп особливо небезпечних інфекційних захворювань, і після того, як загальний карантин в країні було призупинено і, по суті скасовано, ця норма єдина, яка зараз залишається працездатна. Тобто якщо перевищується епідемічний порог (а він рахується сумарно “ковід” + грип + інші респіраторні вірусні інфекції), в такому випадку за рішенням місцевої влади можуть бути застосовані локальні протиепідемічні заходи.

Чи буде це закриття шкіл? Чи буде це масковий режим, наприклад, в тому ж громадському транспорті? Чи буде це обмеження якоїсь торгівлі? Чи будуть це більш жорсткі якісь норми? Ці рішення мають приймати місцеві епідеміологи. І точно також це відповідальність місцевої комісії ТЕБ і НС (комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій), яка розглядає такі ситуації і приймає фінальні рішення. Тому це цілком можливо.

– А які симптоми цих штамів “ковіду”, які у нас зараз циркулюють?

– Запалення легень тепер не є чимось характерним для “ковіду”, як ми звикли, наприклад, під час циркуляції в минулі роки. Зазвичай це захворювання, яке дуже схоже з іншими респіраторними вірусними інфекціями. Починається зі свербіння в носі, може бути приєднаний також кон’юнктивіт (тобто це червоні очі, сльозотеча), це виділення з носа, кашель, чхання і також фіксується підвищення температури тіла. Такий стан може продовжуватися декілька днів, але у людини все одно спостерігається доволі значний рівень слабкості.

А після того, якщо немає ослаблення організму або якогось стану, який призвів до зниження імунітету, то тоді людина через тиждень може повертатися до свого звичного життя. Але якщо є супутні захворювання, особливо якщо йдеться про людину похилого віку, то найчастіше доєднується і запалення легень або навіть більш важкі ураження, як ураження трахеї, бронхів. І тоді процес як одужання, так і самої хвороби буде затягнутий.

– Я пам’ятаю, що десь три роки тому, коли ми пробували спрогнозувати, як перемогти пандемію, чимало вчених давали такий рецепт успіху – потрібно вакцинувати приблизно 80% населення. Який у нас зараз рівень вакцинації населення проти COVID-19?

– Трохи більше ніж 50%. Чому трохи більше? Тому що зараз дуже важко порахувати чисельність населення, зважаючи на те, що ми маємо певну частину території, яка зараз не під контролем уряду. І ми також розуміємо, що велика частка українців залишила Україну, тому дуже важко розрахувати відсотки.

Але насправді дуже мало країн досягнули оцих бажаних 80%, адже завжди є люди, які мають певні медичні протипокази, є люди, які мають певні релігійні або особисті переконання. І Україна стикнулася, на жаль, з тим же. Бо в деяких населених пунктах або в деяких громадах ми так і не змогли вакцинувати людей через їхні релігійні переконання або особисті упередження.

Є ще одна проблема, яка полягає в тому, що в Україні, на жаль, спостерігається певна нерівномірність у вакцинації. Мова йде про те, що рівні вакцинації сільського населення є набагато менші, аніж міського. Це пов’язано з тим, що сільське населення менш охоплювалося інформаційними програмами, було інколи важко доїхати до обласного центру, а потужностей або потенціалу локального пункту щеплень, може, і не вистачало. Тому ці показники є дійсно меншими.

І останнє, що варто також озвучити – це те, що зараз є величезна кількість людей, яка пройшла базовий курс щеплень, але не отримала жодного бустеру. І навіть за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я це люди, які не мають повноцінного захисту від коронавірусної інфекції. Тому основний фокус вакцинальної кампанії, що зараз проводиться – на усі високоризиковані групи, в першу чергу це люди похилого віку, це робота мобільних бригад, максимальне наближення цієї послуги до сільської місцевості і максимальне доохоплення принаймні хоча б групи високого ризику для того, щоб максимально вплинути на показники смертності або важкого перебігу.

– Чи можемо говорити про те, що в Україні починається вже зараз епідемія грипу?

– Епідемічний сезон – безумовно так. Ми не використовуємо термін “епідемія” (у сенсі захворювання грипу). Починаючи з певного тижня року, починається так званий епідемічний підйом – коли ми реєструємо все більше і більше випадків. І є певний тиждень, коли це все закінчується. Ми починаємо реєструвати перші випадки підйому починаючи з кінця вересня, інколи навіть з першої половини жовтня. І закінчується це все починаючи десь з кінця квітня. Це тоді, коли ситуація повністю стабілізується.

Весь цей час – це і є період епідемічного підйому. Зараз циркулюють різні віруси. Дійсно, доволі швидко змінюється ситуація. І зараз ми справді фіксуємо підйом захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип. Вже захворіло трохи більше ніж півмільйона українців. Це доволі високі показники, але вони не відрізняються від тих, які були зафіксовані минулого або позаминулого років. Тобто характеристика цього епідемічного сезону – це не щось таке, що нам не знайоме. Це звичайний грип, який не має якихось особливостей, що треба враховувати.

– Зараз і в умовах війни, і в умовах осінньо-зимового сезону, і в умовах можливих блекаутів, який перелік вакцинації ви би порадили загалом українцям зробити?

– Напевно, треба розділяти окремо дітей і окремо дорослих. Для дітей вакцинація проти поліомієліту є обов’язковою. Україна подолала останній спалах поліо, але це не означає, що загрози зараз немає. Кожна дитина має бути вакцинована проти поліомієліту. Друге – це дифтерія. Це дуже важке інфекційне захворювання, ми зустрічаємо поодинокі випадки, але ризики збільшуються, коли діти перебувають тривалий час у закритому приміщенні. Це може бути шкільне середовище, бомбосховище. За умови відмови від вакцинації проти дифтерії важкість захворювання буде відігравати ключову роль. Тому вакцинація проти дифтерії також є обов’язковою.

Третє – це вакцинація проти кору, з огляду на те, що кір є найбільш заразною інфекційною хворобою. І для дітей це дійсно величезна проблема. Незважаючи на начебто те, що це дитяча інфекція, яка доволі часто протікає легко, вона також часто призводить до серйозних ускладнень, таких як запалення головного мозку та ураження вух. Насправді це дуже небезпечна для дітей інфекція.

Стосовно дорослого населення, то я би рекомендував, щоб кожна доросла людина звернула увагу на свій вакцинальний статус проти коронавірусної інфекції. І це принаймні треба робити кожного разу, коли починається епідемічний сезон. Якщо є супутні захворювання, краще зробити додатковий бустер і мати переконання, що людина має вже достатній рівень імунітету.

Друге – це правець. Я думаю, що всім напевно зрозуміло, що кількість травмувань, яка зараз є навіть серед цивільного населення, значно зросла. Правець – це дуже важке інфекційне захворювання, і вакцинація проти нього, по-перше, є безоплатною і вона обов’язкова кожні 10 років. Тому треба переглянути свій вакцинальний статус, якщо ви пропустили чергове щеплення – звернутися до свого сімейного лікаря.

Для певних категорій я порадив би все ж таки застосовувати вакцинацію проти вірусного гепатиту В. Вірусний гепатит В є невиліковною хворобою, але проти нього є ефективна вакцина. І найбільш ризиковані групи ризику – це медичні працівники, це ті, які займаються евакуацію поранених, або ті, які контактують з кров’ю. Тому для них вакцинація проти вірусного гепатиту В має бути обов’язковою.

– Повертаючись до ризиків у зв’язку з можливими відключеннями світла, як у таких умовах зберігаються і транспортуються вакцини? Чи є якісь ризики через це?

– Питання блекаутів, відключень і збереження вакцини ми почали пропрацювати ще до того, як з’явилися у нас перебої з електроенергією. Було застосовано дуже багато заходів, починаючи від того, що зараз в системі охорони здоров’я трохи більше ніж 10 тисяч електрогенераторів. Це доволі значна кількість, яка дозволяє закладам охорони здоров’я загалом працювати безперервно.

Друге – було змінено алгоритми доставки і розподілу вакцин. Тобто вакцини розподіляються таким чином, щоб у випадку значного відключення електроенергії не допускати великого списання вакцини, якщо вона буде зберігатися в неналежних умовах. Прописані окремі процедури по тому, яким чином моніторяться холодові елементи. І ми також змінили алгоритми доставки цих вакцин, тепер за це відповідають центри контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я. Це спеціальні заклади, які є в кожній області. Їм було надано спеціальні автівки, які дозволяють зберігати належний температурний режим від складу до кінцевого споживача. Тому за рахунок цього можна бути впевненим, що кожна доза вакцини, яка використовується зараз на території України, зберігалася в належних умовах.

– Як відсутність електроенергії і відсутність водопостачання на окремих територіях може повпливати на поширеність і спалахи тих чи інших захворювань? І зокрема до чого ми можемо готуватися цієї осені і зими?

– На щастя, в зимовий період у нас переважають все ж таки захворювання респіраторної групи. Кишкові інфекції не є характерними для зимового періоду. Тому для масових уражень або масових спалахів найбільш сприятливим є все ж таки літній період. Тоді, коли ми починаємо готуватися до потенційних випадків холери, ми намагаємося також профілактувати випадки інших кишкових інфекцій. У зимовий період більш характерна група гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Але, безумовно, відсутність води або перебої в електропостачанні будуть погіршувати санітарні умови роботи лікарів. І також це є прогностично поганим фактором, який може спровокувати появу локальних спалахів. У переважній більшості це вірусний гепатит А, дизентерія (особливо в тих місцях, де взагалі неможливо дотримуватись певних санітарних або протиепідемічних норм), це також випадки внутрішньолікарняного інфікування за рахунок того, що порушуються правила миття або обробки рук. До таких ризиків система готується постійно, тому що ми ці ризики розуміємо, і лікарі, і епідеміологи також зараз роблять все можливе, щоб таких спалахів не було.